ua

Обрядове взуття на всі випадки життя

с. Космач Традиції
News author
News 1st banner

Взуття з тисячолітньою історією

Важко уявити, що у постолах ходили слов’яни ще дохристиянської епохи, тисячі років поспіль сплітаючи шматки шкіри різними способами, удосконалюючи, модифікуючи це взуття, уподібнюючи його до сучасних туфлів, однак так і не перетворивши їх у щось більш модернове та менш автентичне. Постоли - взуття цілком натуральне - виготовлене з суцільного шматка телячої або свинячої м’якої шкіри. Цікаво, що якщо постоли були морщені на обидва боки, то підходили на будь-яку ногу, лівого і правого серед них не було.

У постоли на Гуцульщині вбиралися і влітку, і взимку. А гуцульський спосіб одягання постолів узимку викликає подив і захоплення:  на ногу спершу вдягали малу м'яку вовняну онучу, поверх неї велику грубу вовняну онучу, а поверх неї ще одну велику, проте вологу вовняну онучу. Після того взували постоли і у цій мокрій онучі сміливо виходили надвір. Волога онуча одразу замерзала і забезпечувала термозахист. Таким чином носіння постолів тісно пов’язане зі знаннями народу про виживання в суворих умовах гір, та заслуговує особливої уваги як окрема оздоровча практика.

News 2st banner

Обрядове взуття на всі випадки життя

Космач, мабуть, останнє місце світу, де ремесло виготовлення постолів  усе ще живе, тільки тому, що це нехитре взуття є неодмінним атрибутом  традиційного гуцульського весільного вбрання.  Тут живе також останній швець карпатських постолів – Тарас Дзвінчук.

Швець роками виготовляє постоли для Космацьких молодят на замовлення, його також добре знають люди за межами Космача – сюди приїздять замовники з усієї Гуцульщини, які бажають мати постоли у власному гардеробі. Більш того, літні місцеві люди замовляють їх, щоб забрати цю частку автентичного гуцульського живого світу на той світ…

Як й інші космацькі майстри, пан Тарас успадкував  вміння свого ремесла від батьків. Постолярем був його батько. Щодень Тарас Дзвінчук повторює один і той самий трудовий ритуал. Спершу добирає шматок шкіри, вирізає заготовку. Потім замочує у воді для гнучкості, щоб взуттю було легше надати форму. Також шкіру змащує овечим жиром.  Далі свердлить дірки, вправно протягує ремінці. Таким цілковито ручним способом майстрові вдається виготовити не більше, ніж дві пари постолів у тиждень – на одну пару він витрачає мінімум три дні, адже працює в своє задоволення, розмірено.

Особливістю космацьких постолів від Тараса Дзвінчука є багате гаптування. Для додатків на шкірі використовує алюмінієві й латунні пряжки, блискітки, шкіряне оздоблення. Власне, оздоблення постолів –предмет творчості пана Тараса. Він сам придумує гаптування, як колись це робив його батько. Справу гаптування постолів перебрали і сини Тараса, однак поки що до неї не прикипіли душею.

Умовою продовження життя виробництва своїх постолів майстер вважає любов до цієї праці. Тільки той, хто полюбить це, зможе віддатися справі повною мірою і насолоджуватись нею.

News 3nd banner

Живі історії

Традиції

Оберіг з часів Трипілля

Традиції

Традиції країни Оаш

Домашні продукти

Нектар Земплена на вагу золота

Традиції

Обрядове взуття на всі випадки життя

Досвід на природі

Благородна земля – благородні метали

Традиції

Все починається зі стрижки

Більше історій