Майстер починав з традиційної кераміки, яку вивчав у Косівському інституті прикладного мистецтва ЛНАМ. Таку кераміку відрізняє полива молочного кольору з розписом жовтим, зеленим та коричневим кольорами. Цими трьома кольорами з легенькою домішкою синього косівські майстри наносили й наносять рослинні орнаменти, цікаві замальовки з гуцульського життя й навіть ілюстрації міфічних історій. 

До прикладу, традиційні Косівські кахельні печі, викладені кахлями, кожна з яких має інший малюнок. Розглядаючи таку піч, ти немов читаєш захоплююче чтиво, щось середнє - між народною казкою та гостросюжетною повістю, де кожна кахля, наче окремий розділ, доповнює інший. У грудні 2019 року унікальна косівська кераміка увійшла до Репрезентативного списку нематеріальної художньої спадщини людства ЮНЕСКО, і цей факт неабияк заохочує пізнавати її культурними гурманами.

Ліплення горщиків та випалювання кахлів тісно пов’язане зі знанням хімічних процесів. Сергій переконався у цьому, коли почав робити косівську кераміку більш ужитковою, тобто витривалою до температур, менш крихкою, більш практичною, придатною до посудомийних машин, для кип’ятіння та приготування перших страв. Особливістю димленої кераміки Сергія, є її благородне тьмяне забарвлення, що виникає за рахунок диму від дров закинутих до печі на останній стадії випалу. При цьому піч слід наглухо перекрити, навіть засипати піском, блокуючи доступ кисню.

Інший секрет майстра: червона глина має великий вміст оксиду заліза, тому може притягувати метал, як магніт. До речі, біла глина глибоко і дзвінко звучить («міцно», як каже майстер), червона металізована звучить дещо глухо.