ua

Все починається зі стрижки

с. Молодятин Традиції
News author
News 1st banner

Благородна овеча вовна мала би бути звичною в Карпатах, однак, на разі, цей продукт є крафтовим.  Ще 15 років тому овець на українських Карпатських полонинах було зовсім мало. Це при тому, що кращих умов для вирощування малої рогатої худоби, аніж Карпатські високогір’я, важко уявити. Лише останні 5-7 років вівчарство на Прикарпатті відроджується - поступово, повільно, але впевнено зростають поголів’я овець та кіз. Головним рушієм цього відродження є завзяті  фермери, що вірять у власну справу, досліджують й відроджують традиції вівчарства та, водночас, впевнено селекціонують продуктивні європейські м’ясо-молочні породи.

Фермерське овече м’ясо та елітні сири все частіше можна скуштувати у ресторанах Івано-Франківська або ж придбати на ринках, а зстрижена ж вовна з овець потрапляє на гуцульські базари та крафтові майстерні, де як правило виготовляються гуцульські ліжники.

Для того, щоб познайомитися зі стрижкою овець не досить просто прибути на ферму. Стрижка – процес відповідальний та залежить від декількох важливих факторів, якими є погодні умови, порода, заріст овець, навіть їхня ситість. Для стрижки овець підходить лише суха погода як у день стрижки, так і хоча б один тиждень поспіль, адже одразу після стрижки вівці вразливі до застуд та переохолодження, шерсть під час стрижки не має бути вогкою, також вівці мають бути трохи голодними й спраглими. Тому, щоб взяти участь у овечій стрижці, ми попереджаємо фермера про свій приїзд завчасно й вирушаємо у село Молодятин, що в Печеніжинській громаді, на полонину Василя Стефурака.

Ватажок 200 овець та понад 50 кіз – могутній баран породи меринос вагою до 150 кг з лагідним іменем Бублик, одразу насторожується, коли бачить чужих коло отари. Кози та вівці мирно вживаються між собою, більш того, вівці повністю довіряють козам, які ідеально запам’ятовують дорогу і швидко тікають від небезпеки, ведучи за собою довірливих овець.

Господар вправно зв’язує одну з овець та швидко стриже її спеціальними ножицями. При цьому він коментує, що без сторонніх очей цей процес набагато простіший і легший, бо усі вівці на фермі практично ручні, вони не бояться господарів, а з готовністю і навіть охотою вирушають на стрижку.  Другу вівцю він уже пропонує для стрижки нам.

Вовна одразу після стрижки не випадково зветься жирною. Вся вона просякнута природним воском - ланоліном. Коли гладиш барана по щойно стриженій шкірі, отримуєш подвійний ефект – спа для рук та заспокоєння від вівці, природний контакт з вівцями спеціалісти ще називають оветерапією. Усі вівці Василя чисті й доглянуті, тому шерсть зстрижена з його овець високої якості й, відповідно, ціни.  Після очищення та чесання вовна продається у столицю ліжникарства – село Яворів Косівського району або реалізується безпосередньо на Косівському базарі. Також Молодятинське фермерське господарство виготовляє з власної вовни натуральні пледи та ліжники, що також користуються неабияким попитом, адже виготовлені з шерсті тонкорунних мериносів.

News 2st banner

Чому Молодятин?

Молодятин малозвіданий та надзвичайно мальовничий куток Карпат, ареал суцільного поширення квітів кликоцеїв (білоцвіту весняного). Щороку навесні тут розцвітає ціла плантація цього тендітного квіту, з ніжним, знайомим з дитинства ароматом. Не дивно, що в цьому атмосферному місці займається вівчарством Василь Стефурак. Це його мала батьківщина. Вівчарство стало основною справою для цього оповідача безлічі історій, активного мешканця громади та просто цікавої особистості. Він часто вдягає традиційне гуцульське вбрання, віртуозно грає на дримбі, допомагає іншим вівчарям. Усе це при тому, що замолоду не планував ставати професійним вівчарем. Малим хлопцем пастушив, а далі, як і всі молоді люди забажав пізнати життя та заробити кошти на власний розвиток, вирвавшись за межі гірського села. Однак, якою б цікавою і насиченою не була його молодість, проведена за кордоном, він повернувся в рідні місця, де знайшов тишу для  роздумів та нових планів. А ще у селі великі полонини вільних земель, господарі яких на заробітках за кордоном. Ці землі – ідеальні під пасовища для породистих овець, тим більше, що розташовані вони одразу за родинним обійстям пана Василя.

На полонині в Молодятині не обходиться без вівчарських оповідей біля вогнища: декілька років тому вівчар продав одного барана до Туреччини, після чого отримав пропозицію вивести таких же овець для турків. Але він залишився в Україні щоб продовжувати свою справу. І не без прагматичних міркувань, адже одна вівця з експериментальної отари пана Василя наразі дає 1-2 літри молока. І це при тому, що звичайні вівці – максимум 600 грамів. Звичайний баран важить максимум 40 кг, а барани пана Василя – по 100-150 кг. При цьому, затрати на вирощування та утримання тварин є однаковими. Також вівчар забезпечує роботою ватагів, які  сидять на стійбищі біля тварин («стаї»). Це задля безпеки отар, адже торік вовки загризли 14 овець (вівчар це називає словом «зарізали», адже вовк залишає на тілі вівці порізи, як від ножа), при цьому електронні пастухи, на думку ґазди, не такі надійні сторожі, як люди.  Та все ж найцікавіша з оповідей вівчаря - вовняна, про те, що в часи дитинства його матінки, у чиєму роду споконвіку були вівці, для бабці спрясти нитки і сплести панчохи було так само легко, як тепер піцу спекти – на все про це витрачався один зимовий вечір!

Депутат

Василь Стефурак називає себе автентичною гуцульською назвою власника полонини - «депутат», носить невеликий кулон-хрестик на ромбовидній решітці – головний дукат «депутата», пишається своїм статусом й тим, як реалізує свій потенціал. Взявши участь у національному телевізійному проекті «Громада на мільйон», він був визнаний найкращим вівчарем країни та нагороджений сертифікатом на навчання у Австрії. Це було доброю нагодою, щоб перейняти взірцевий європейський досвід, побачити, як столітні традиції можна підкріпити сучасними технологіями. Василь є головою Всеукраїнської Асоціації вівчарів, котрий не лише пропагує ідею відродження Карпатського вівчарства, а й роздає селекційних тварин своїм побратимам безкоштовно, з тим, щоб і вони поширювали елітних овець та кіз і у такий спосіб покращували поголів’я українських овець.

News 3nd banner

Живі історії

Ремесла

Традиційне виробництво щастя

Досвід на природі

Благородна земля – благородні метали

Домашні продукти

Нектар Земплена на вагу золота

Традиції

Традиції країни Оаш

Традиції

Обрядове взуття на всі випадки життя

Ремесла

Створені для свята

Більше історій