Улюблена справа Марії

Марії Бойко-Дмитроняк з Дземброні зараз лише 37, з яких двадцять літ вона займається ткацтвом рушників та бесагів. Це мистецтво передалося їй від бабусі, яка вміла ткати усі ужиткові речі гуцулів – ліжники, килими, верети (вовняні покривала), запаски (жіночий одяг, який носили замість спідниць), попружки (гуцульські пояси), бесаги (подвійні перекидні торби), полотно для вишивання. Марія навчилася ткати рушники відразу після закінчення школи. Починала з рушників з простими візерунками. А, коли добре опанувала це мистецтво, почала сама придумувати їх, експериментуючи на традиційних ткацьких верстатах, створюючи сучасні візерунки. Марія не уявляє ткацтво монотонним процесом з відтворення одних і тих самих символів. У ткацтві – вона відпочиває і надихається. Створюючи серії, зберігає з них по одному рушнику з новими узорами, щоб не втратити зімпровізоване ткацтво. Свої рушники й бесаги - переважно дарує, рідше продає.