Оберіг з часів Трипілля
Більшість родин села Спас, культура якого тісно переплетена з Трипілською культурою, заробляють пошиттям та вишивкою сорочок, які реалізуються на знаменитому Коломийському базарі вишиванок. Давню традицію спасівського вишивання підтримує Марія Волошенюк, мешканка Спасу, закохана в прикладне мистецтво, весела та гостинна господиня. Марія робить речі на продаж швидко, використовує для цього працю помічниць й вишивальних машинок. Та коли вона шиє сорочки-обереги, то наносить узір в суворо визначених місцях: навколо шиї, на грудях, на «подоллі» (знизу). Її традиційні покутські та гуцульські сорочки складаються із шести чотирикутників різної величини, утворюючи золоту пропорцію. Ці чотирикутники з’єднуються між собою за допомогою хрестиків, вишитих чорними нитками. Марія вважає, що хрест своєю силою розтинає хворобу чи проблеми, а чорний колір поглинає їх.
Транскубація народних символів або, про що розповідають сорочки
Марія показує гуцульську сорочку зі своєю, спасівською, вишивкою. Приглядаючись, бачимо в уставках коло шиї й на рукавах солярні знаки, схематичні фігури сонця, жіночі фігурки, знаки схожі на дерево. Розглядаючи ті самі, але по-іншому скомбіновані візерунки з колекції старовинних вишиваних сорочок майстрині, вчимося читати ці автентичні символи.
- Хоч ми християни, однак споконвіків вишивали Сонце, фігуру Матері, ось таке ромбовидне дерево. Це ж язичницькі символи. У нас в гуцульському вишитті переважають різні барви, переважно сонячні, а бойки не люблять такого пістрявого, вони, я знаю, вишивали все трохи сумне.
Низом на грудях і рукавах гуцули й покутяни (мешканці більшості сіл Коломийського району й Городенківщини) вишивали священні коди сили. На сорочках для малих дітей створювали рослини, які символізували життя, наносили прості хвилясті лінії, що символізували прихильність стихій води і вогню. Для дорослих дітей та інших членів сім’ї на сорочках-оберегах наносили кола, що символізували божественну енергію сонця, квадрати – як символи досконалості, сторін світу, пір року. Світове дерево у вишитті, виявляється, символізує минуле і сучасне, а ромб – плодючість, землеробство, трикутник (зі слів Марії) – явність трьох світів, спіраль - енергія життя, хрест оберег від злих духів, а сварга ж - не просто знак шани сонцю, а символ родинного щастя, восьмикутна зірка – енергія організму.
На питання, що дає їй вишивання, Марія каже коротко:
- Бо я то люблю. Якби не вишивка – було б не життя, а суцільні нерви – жатрує вона.
Майстриня впевнена, що саме вишивка зробила її терпеливою, допомогла розпізнавати гарне й потворне і, найголовніше - допомогла заспокоїтися і зберігати рівновагу.
Як робиться краса
Цікаво, що народних ручних технік вишивки є не так уже й багато: мережка (витягування ниток, вирізування, настилування, відоме як гладь, низь або низанка, хрестик, який втім, запанував в українському вишиванні лише у кінці XIX - на початку XX ст. Гуцульська ж вишивка створюється на основі 12 технік: низинка двох видів, стебнівка, плетінка, обмітка, кіска, шов “поперек голки” (“ключка”), штапівка(“решітка”), настилування (“соснівка”), (“хрестик”), двостороння стебнівка (“шнурок плетений”, “мережка-цирка”). Завітайте на майстерклас вишивання до Марії Волошенюк. Створіть собі свій перший оберег та дізнайтеся про різні техніки вишивання. Можливо, ви відкриєте для себе нове хобі?
