Хоча майстрів по дереву стає все менше, вони намагаються продовжувати це ремесло, яке є частиною нашої історії та культури. Одним із них є Іон Петрік з Бреба.

Майстер із задоволенням пояснює, якими є виконані орнаментальні мотиви та застосовані прийоми: рельєфне різьблення, нанесене на стовпи воріт, фронтальну балку, верхній поріг, шпаклювання; надріз (глибоке різьблення по дереву), а також перфорація, що використовується біля нижнього порогу і стулок воріт.

Різьба по дереву, виконана народним майстром, є, мабуть, найавтентичнішим способом, щоб передати душевні почуття не в бездушному камені, а в дереві, яке є живою субстанцією, аж до моменту його зрізання.

Марюка Вердеш, доблесний любитель і захисник традицій предків, каже:

«Колись місцеві шанували та цінували деревину. Вони шукали її задовго до рубки, шукали, щоб вона була рівною, товстою та здоровою. Коли хотіли її зрізати, то йшли до дерева і говорили спочатку, щоб дерево дозволило їм це зробити. Відтак просили б у тому місці, куди вони його візьмуть, зробити з нього споруду, і щоб це дерево подбало про людей, які там будуть знаходитися й протрималося на довгі часи». Марюка, маючи на думці увічнити традиції Марамурешу, заявляє: «Не варто бути претензійними, пожинаючи плоди, якщо ми нічого не посадили». Тому він заснував Школу давніх коренів, де щочетверга, з 18.00, у себе вдома у Келінешті проводить зібрання під девізом «Вчись і продовжуй!»