Go52

Хата під лісом, розлога полонина над нею, величний краєвид гір, що відкриваються з самого саду, справляють, правду кажучи, враження містичне, як і непримітні, однак доволі добре, як на 95-літнього ґазду, доглянуті дерева. Здається, що це не звичайний український сад, а екзотичні карликові деревця, що дивом прижилися на розлогій полонині, століття тому перетвореній в обійстя. На полонині пасуться п’ять родинних корів, а їхнє молоко переробляється у якісні органічні молокопродукти у родинному полонинському господарстві з нефермерською величною назвою «Зґарда». Щодень тут між десятками гір проводили час лише двоє людей – дід та онук – фермер Віталій Маківничук. Віталій цілковито віддається догляду за коровами та переробці молока. До садівництва він долучається на етапі збору плодів, які майже повністю згодовуються худобі (уявіть, яке королівське, на яблучках, дають вони молоко). Його дідусь щиро прагнув передати знання про свій сад, «щоб хтось підхопив», але слухачі бувають вкрай рідко, хіба що на Різдво та Паску, коли збиралась родина. Шкода, бо Василь Маківничук володів рідкісними знаннями, отриманими від батька-садівника, ще й суттєво підсилені науковою школою садівництва. Диплом садівника Василь Маківничук отримав у Галицькому аграрному технікумі за совітів. Казав, що за кваліфікацію садовода у колгоспі йому навіть нараховували заробітну плату, в той час як більшість колгоспників гарувало за трудодні.

Вступ до Карпатського садівництва Ми були зацікавленими слухачами і дід Папасюк охоче оповів нам про особливості Карпатського садівництва. У його саду з-поміж небагатьох інших яблунь зростають ранети Кулона, Воскопа, Баумана, йони (джонатан), з груш – медова Улюблениця Клаппа та Лісова красуня, є також слива-угорка. Чому саме ці сорти вирощують тут, а не інші? Відповідь проста – це найстійкіші породи, що акліматизувалися в умовах Карпатського високогір’я. Деякі сорти ґазда вивів власноруч – це так звана бурачинка. Цим словом гуцули та бойки називають бадилля (ботву) буряка, що трохи менше, ніж коренеплід, але містить темно червоний буряковий барвник. Кілька яблунь у саду в Синицях щедро родять яблуками, що є червоні в розрізі, соковиті, з кислинкою й дуже смачні. Садівник скептично відгукувався про популярні у пониззі Карпат паперівки та антонівки. Казав, що паперівка не стійка до клімату високогір’я, а антонівка, хоч і родюча, проте вже у середині грудня починає гнити. Найдавніший сорт карпатських яблук Ми отримали відповідь, як виглядає найстаріша, автентична карпатська порода яблук, виведена з лісової яблуні-дички, плоди якої звуться «реберками». Це насправді ребристе яблуко. Дід Василь запевняє, що цього сорту немає у науковій садівничій літературі: «Ці яблука страшенно є дорогі, та й страшенно є стійкі, страшенно смачні та й родючі, але їх ви в книжці не здайдете. Реберки, ранети Баумана та йони зовоювали в мене найвищий авторитет». Каже, що ці реберки йому вдалося знайти випадково, у чагарниках, коли ходив на гриби. В тому місці був, як виявилося старий здичавілий сад. Він побачив яблуні з ребристими плодами, яких було доволі багато, не зважаючи на те, що яблуні заглушував чагарник. Василь одразу зрозумів, що це - автентичні прадавні яблуні: «Люди колись дурні не були, вони дивилися які сорти є родючі, та й які є смачні, ті сорти садили і тримали їх. То зараз – оці «баумани», то ті «антоновки», то ті всякі - то вже є придбані у науку. А давні люди як посадять тут, тут і отут і то вже виростав не сад, а ліс!». Дід Василь виростив свої реберки з дичок, які на третій рік прищепив реберкою. На шостий рік прищеплені яблуні, з його слів, почали плодоносити. Яка слива найкраща? Здавалося б що слива-дичка мала б мати місце у Карпатському саду, однак, садівник її зовсім не любить. Каже: «тернівка – то пусте». А ще зауважує, що середній вік сливового дерева у Карпатському саду становить лише 18 років. Більше тримати дерево не варто, воно перестає плодоносити, а згодом – умирає. Садити сливу бажано з боку саду, також слива любить ситу, родючу землю. А щодо сортів, то фавориткою садівника є угорка. Вона піддається сушінню, найбільш популярному і зручному в Карпатах способу заготівлі фруктів. Білосливи й ренклоди, на відміну від угорки, годяться тільки для косервації, сушінню не піддаються. Також угорка найкраще розводиться, крони і стовбури слив-угорок, потрібно періодично чистити, інакше, каже садівник: «ти її якщо не чистиш, то туда (дивиться угору) у сорочці не полізеш». P.S. Сад Маківничуків – місце натхнення та пізнання водночас. На додачу - смакування органічними фруктами та швидке наповнення життєвою енергією. Вона варта ваших зусиль – подорож у тридев’яте царство, чи, може, до райського саду...

Шлях до саду та перші враження

Живі історії